Дяв'ятниця до святого апостола Юди Тадея

Святий Юда-Тадей був одним із дванадцяти Апостолів Ісуса Христа. Батьком його був Алфей, тобто Клеоп, брат святого Йосифа, Обручника Пречистої Діви Марії, а матір'ю – Марія Клеопова, близька родичка Матері Божої. В Євангелії читаємо, що Марія Клеопова безстрашно стояла під хрестом разом з Матір'ю Страждальною і Марією Магдалиною. Вона була дуже побожною жінкою. Її чоловік Клеоп був одним із тих, які сміливо розповідали про Христове Воскресіння. Саме йому разом з іншими вірними учнями з'явився Ісус Христос по дорозі в Емаус. Набожність батьків, а також спорідненість зі Святою Родиною, стали причиною, що і святий Тадей відзначався надзвичайними чеснотами. Коли настала пора апостольської діяльності Ісуса Христа,святий Юда-Тадей став його ревним учнем. Хоча він ібув близьким родичем Спасителя, ніколи цим не чванився і називав себе слугою Христовим. Через збіг обставин носив він також таке саме ім'я, як Юда Іскаріот, через що виникла довголітня кривда для святого Юди-Тадея. Не дивлячись на його великі заслуги для віри і мученицьку смерть, люди забули про нього, вважаючи його за Юду-зрадника. Тепер установлено (після довгих століть та наукових досліджень), що Юда-Тадей і Юда Іскаріот – це дві різні особи.

В Євангелії від святого Йоана (Йо. 16, 22) читаємо, що при Тайній Вечері, після відходу Юди, один з Апостолів звернувся до Ісуса Христа із запитанням: "Господи, що ж сталося, що Ти маєш нам об'явитися, а не світу?” Св. Матей (Мт. 10, 3), перелічуючи імена дванадцяти Апостолів, називає Тадея і Його брата Якова, синів Алфея. А св. Марко (Мр. 3, 14–19), розповідаючи, як Христос вибрав Апостолів з натовпу, що супроводжував Його, пише, що Ісус покликав дванадцятьох, щоби були з Ним і йшли проповідувати, і дав їм владу виздоровлювати від недугів і виганяти бісів. Тут Євангелист називає імена апостолів: Петро, Яків, Йоан, Андрей, Филип, Вартоломей, Матей, Тома, Яків Алфеїв, Тадей, Симеон Кананія і Юда Іскаріот.

Після Вознесіння Христового святий Тадей голосив слово Боже в Галилеї, Самарії та Юдеї, а пізніше – в Аравії, Сірії і Месопотамії, навчав також у Персії, а вінець мучеництва здобув у Суантре. Дата смерті святого Юди-Тадея невідома, одначе певним є те, що він жив ще у 65 році і тоді написав своє "Соборне Послання”. Це "Соборне Послання” Юда-Тадей написав по-грецьки. Змістом його є застереження вірних перед фальшивими науками єретиків. Ось цитати з нього: "Хай милосердя, мир і любов вам примножаться! Любі, докладаючи всієї пильності написати вам про наше спільне спасіння, вважаю за конечне написати вам, щоб заохотити вас боротися за віру, раз назавжди передану святим. Бо до вас просмикнулись деякі люди, що були здавна призначені на засуд: безбожні, які благодать Бога нашого обертають на розпусту й відрікаються від нашого єдиного Владики і Господа Ісуса Христа” (1, 2-4). А відтак, перелічивши відступників, облесників і безбожників, пише: "Ви ж, любі, що будуєтеся вашою найсвятішою вірою і молитеся у Св. Дусі, бережіть себе самих у любові Божій, очікуючи милості Господа нашого Ісуса Христа для вічного життя. Тих, що вагаються, старайтеся переконати; інших рятуйте, вириваючи з вогню; до інших майте повне страху милосердя, ненавидьте навіть одежу, забруднену тілом” (1, 20-23). Апостол закликає вірних до єдності й любові у Дусі Святому і до молитви. Згідно з Його наукою, єретиків належить вважати за осуджених через їхні помилки. Тих, які наражені на небезпеку занепаду у вірі, необхідно оберігати, вириваючи з вогню пороків, а над тими, що вагаються, треба мати милосердя, щоб не повторювати помилок не без власного страху, а також безнастанно боротися з думками, словами і вчинками, які роблять душу неначе сплямленою шатою.

У цьому посланні звертає на себе увагу виняткова лагідність і сердечність автора. Віддзеркалюється в ньому також увесь характер святого Тадея, найвірнішого і терпеливого слуги Ісуса Христа. Помер він останнім з Апостолів, бо в цьому посланні є така згадка: "Ви ж улюблені, пам'ятайте слова, сказані перед тим Апостолами нашого Господа Ісуса Христа” (1, 17). Хоча це послання написане старою мовою, як усе Святе Письмо, воно однак є зрозумілим і промовляє до людей нашого століття.

Святий Юда-Тадей, як і зрештою кожен Апостол, терпів багато переслідувань, але під час своїх подорожей продовжував навертати багато поган і славився чудами, які формували ревних визнавців Христової віри. Своє працелюбне життя закінчив він у мученицькій славі. Побожне передання свідчить, що його забито палицями. Тіло Тадея перевезено до Риму і захоронено в Соборі св. Петра, потім – в Лятеранській Базилиці, яка носить назву Матері Церков Християнських. У каплиці св. Павла висить прекрасний образ св. Юди-Тадея, якого вшановують у Римі як покровителя купців.

Загалом, культ св. Тадея дотепер ще мало розповсюджений, небагато є церков, які носять його святе ім'я. "Набожність в честь Юди-Тадея, – пише великий шанувальник святого о. прелат С. Шпетнар, – була протягом століть у забутті. Культ святого Тадея багато потерпів через однакове ім'я з Юдою Іскаріотом. Але тепер культ святого Юди-Тадея починає широко розповсюджуватися”. Про це пише також Ернест Гелло у своїй книжці "Обличчя святих”: "Чому ж, якщо ми відкриваємо щораз нові зірки на небесному склепінні, не могли би ми відкривати їх на іншому, величному Небі?”

Набожність в честь св. Тадея поширилася за останній час у цілому світі. Факти стверджують, що коли хтось в найбільш важких життєвих обставинах звертається до святого Тадея, той напевно одержує ласки, які просить, а також отримує зміцнення душі, щоб нести свій хрест радо з підкоренням волі Божій. Це є Божа воля, щоб ми при надзвичайно важких обставинах, у справах складних і в людському розумінні повністю безнадійних, приходили саме до святого Тадея.